Є поміж нас багаті й бідні.
Кому що треба, доля не пита.
Та є дві речі всім нам необхідні:
У світі - мир, а в душах -
доброта.
Година
спілкування «Добро лікує душу!»
Усі ми звикли до слів
«толерантність», «рівні права», «соціальний захист»… Та насправді ми навіть не
маємо уявлення про спектр проблем, з якими стикаються люди, що відрізняються
від середньостатистичного громадянина нашої держави. Зустрічаючи на вулиці інваліда
на милицях або у візку, чи замислюємось ми над його непростою долею? А що цим
людям потрібно? Ми не повинні забувати про тих людей, які потребують
допомоги.
Уміння
розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й
біді – це завжди було в характері українського народу. У наших традиціях
споконвіку зберігалася звичка наділити прохаючого, прихилити подорожнього.
Щороку в Україні кількість інвалідів збільшується, і ця
невтішна тенденція покладає особливі зобов’язання як на владу, так і на
суспільство щодо соціального захисту людей
із особливими потребами та адаптації їх до нормального життя. Держава крок за
кроком втілює інклюзивну освіту. А що суспільство? Інколи в
нас закрадається думка і постає питання : яка вулиця веде до хворого? Де той
шлях до правди і добра, яким треба йти кожному?
Ця вулиця проходить через
душу кожного з нас. І завдання батьків та вчителів зводити храм добра правди і любові в душах дітей.
В 2 класі пройшли години
спілкування «Добро лікує душу!», метою
яких було привернення уваги до проблем
тих, хто став інвалідом від народження, в дитинстві чи під час дорослого
життя. Слухаючи розповідь про історії
особливих людей, учні в який раз переконувалися, що навіть фізичні вади не змогли
перешкодити людині жити активним повноцінним життям, домагатися поставлених цілей, творити, бути
успішним. На якусь мить кожен відчувши , як нелегко бути особливим не таким як усі, зрозумів- це
особливі люди, вони потребують допомоги,
вони живуть і прийшли у цей світ можливо для того, щоб зробити нас добрішими ,
людянішими…і вони будуть щасливі!Недарма говорять,що словом можна і поранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати,
оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної доброти. Отже давайте будемо
уважнішими один до одного і приходити на допомогу.
